СУМИ

 

 Історія Сум почалася в результаті наслідків битви під Берестечком, коли 1651 року українські козаки під проводом Богдана Хмельницького зазнали поразки. Після чого Богдан Хмельницький дав указ людям переселятися зі правобережжя на Полтавщину та на прикордонні землі з Росією (тепер Слобожанщина), які були перед тим практично не заселені. Протягом десятиліття 1651–1660 років на території сучасної Слобожанщини з'явилася велика кількість нових поселень — тоді окрім Сум були засновані такі міста як: Харків, Тростянець, Лебедин і багато інших поселень.

27 червня 1651 року, перед початком битви під Берестечком, було створено новий полк, козаки якого, скоріше за все, після переселення на Лівобережну Україну і заснували Суми 1652 року.

25 липня 1655 року царським указом у Сумах було дозволено поселитися 100 родинам селян і козаків-переселенців із містечка Ставища на Київщині, за однією з версій Герасим Кондратьєв прийшов у Суми разом із цією групою людей. Деякі історики вважають саме цю дату часом заснування Сум.

1 липня 1656 року було ухвалено рішення про перетворення Суминої слободи в місто Сумин (надалі місто Суми), і почато будівництво фортеці. Будівництво велося у 1656–1658 роках, керував ним московський воєвода Кирило Юрійович Арсеньєв, разом із ним до Сум прибуло 52 людей, які мали організовувати зведення фортеці. Метою будівництва фортеці був захист Слобідської України від набігів татар. Стіни фортеці було споруджено з дубових колод, під фортецею викопано підземний хід до води (до річки Псел) за допомогою якого у майбутньому під час облог місто забезпечувалося питною водою. Було насипано навколо фортеці вал і викопано глибокий рів. Оборонні споруди доповнювалися природними: річки Псел, Сума і Сумка зі трьох боків опоясували місто. З півдня підступи до Сум захищав зроблений у 1658 році перекоп між Пслом і Сумкою (тепер Стрілка).

У 1658 році Суми офіційно стали центром Слобідського козацького полку. Полк очолив Герасим Кондратьєв.

Завдяки вигідному торговельному шляху, що йшов через Путивль на Москву, Суми швидко зростали.

У 1678 році місто разом із посадом займало ділянку оточену стіною довжиною 3426 саженей (7 кілометрів 400 метрів), а навкруги неї був рів довжиною 3500 саженей (7560 метрів). Сумська фортеця мала 27 башт (4 башти зі проїзними воротами та 23 глухі башти), також у стіні фортеці було ще 8 воріт.

У 1702 році завершується будівництво Воскресенської церкви — у теперішній час найстарішої споруди Сум, що збереглася.

Під час Північної війни, перед Полтавською битвою, зі 26 грудня 1708 року до 3 лютого 1709 року у місті перебував Петро І разом зі своєю ставкою. Саме в Сумах ним була підписана низка маніфестів та указів, проведена військова нарада, рішення якої радикально вплинули на подальший хід війни. За переказами, мешканці міста за розпорядженням Петра І «урочисто та пишно» зустрічали Новий — 1709 — рік.

За переписом населення 1732 року у Сумському полку мешкало 42 931 людей чоловічої статі. З них 3695 козаків, 13 918 підпомічників і 18 476 підданих. За етнічним складом населення було практично на 100 % українське, росіян було лише 14 осіб. У самих Сумах мешкало 3818 людей чоловічої статі: полкової старшини з дітьми та робітниками 115, козаків 610, сусідів у них 190, підпомічників 2704, попів зі причетниками 37, вчителів 12, старців 13, шинкарів 26, робітників на подвір'ях 98, росіян 14. Із жінками та дітьми населення міста становило приблизно 7 700 осіб.

Після скасування Слобідської автономії, у 1765–1780 роках Суми були центром Сумської провінції Слобідсько-Української губернії; в 1780 році Суми стали повітовим містом (до 1923 р.) з 1835 р. увійшли до складу — Харківської губернії.

Розвиток Сум припадає на другу половину XIX — початок XX століття — завдяки зростанню промисловості: цукрової (Суми стали одним із її осередків в Україні), а також машинобудування, металообробної та текстильної (фабрика сукна) галузей, торгівлі (відомі ярмарки — 3 рази на рік).

У 1877 році в Сумах було 153 будинки кам'яної та цегляної кладки, 1832 дерев'яних. Населення міста становило 15 534 чоловік (із них 74 католики). У Сумах було 7 товарних складів, 337 лавок і магазинів, чоловічі та жіночі гімназії та школи, станція Сумської залізниці. У власності міста було 1 074 десятин землі (11,7 км²). Мешканці займалися промисловістю та торгівлею. У Сумах було 876 ремісників (370 майстрів, 309 робітників, 260 учнів), із них 171 чобітяр, 136 кравців і 80 ковалів.

У 1878 в Сумах було 14 фабрик.

1923–1930 роки — Суми були округовим містом, із 1939 року — обласним.

Місто постраждало під час проведеного радянською владою Голодомору 1932—1933 років, померло щонайменше 5222 жителі Сум^[9].

Значний розвиток Сум почався з 1950-х років — завдяки чималому зростанню промисловості: машинобудівної, хімічної, приладобудівної, харчової та легкої.

Новітня, за незалежності України (від 1991 року), історія Сум пов'язана з цікавим явищем — так звана «Студентська революція на траві», що відбулася в травні 2004 року, та стала для держави безпрецедентною. Тоді кілька десятків студентів із викладачами та батьками вийшли на мітинг у центрі міста з вимогою відставки губернатора Володимира Щербаня та начальника обласної міліції Миколи Плєханова. Наметове містечко, яке вони розбили, знесла міліція, кількох осіб, які там перебували, заарештували^[10]. Ці сумські події стали не лише актом студентської непокори та боротьби за людські права, а й фактично виявилися предтечею Помаранчевої 
революції.

15 вересня 2015 року Верховна Рада України збільшила територію Сум на 753,58 га, затвердивши загальну площу міста 9 538,58 га. За ухвалення проєкту постанови № 2238а проголосував 251 депутат при мінімально необхідних 226. Територія Сум збільшена за рахунок 178 га земель, що перебувають у віданні Піщанської сільської ради Ковпаківського району Сумської області; 172,68 га земель Червоненської сільради Сумського району та 402,9 га земель Сумської міської ради. Таким чином, загальна площа Сум, яка становила 8785 га, затверджена Радою в 9 538,58 га, а Сумського району — 185 357,32 га.