ТЕРНОПІЛЬ

 

 

Місто засноване 1540 року Яном Амором Тарновським. До 1569 року належало до Теребовлянського староства (пізніше повіту) Руського воєводства Королівства Польського. Впродовж 1569—1772 років у складі Речі Посполитій: у складі Теребовлянського повіту, Галицької землі Руського воєводства; у 1772–1810, 1815–1867 роках — центр Тернопільського округу у складі Королівства Галичини та Володимирії, 1810–1815 — Тернопільського краю Російської імперії, з 1854 до 1939 — адміністративний центр Тернопільського повіту у складі різних держав: Австрійської імперії, Австро-Угорщини, ЗУНР, ГСРС, Другої Речі Посполитої. Від 1920 — адміністративний центр воєводства, від 1939 — області. Наприкінці 1918 до 2 січня 1919 року Тернопіль — столиця ЗУНР, а з 8 липня по 21 вересня 1920 року Тернопіль був столицею маріонеткового більшовицького державного утворення — Галицької СРР. У період нацистської окупації (1 серпня 1941 — квітень 1944) місто підпорядковувалося дистрикту «Галичина».
Покровителем міста вважають святу Теклю. До Другої світової війни вівтар з її зображенням перебував у Домініканському костелі — нині Соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці^[6].
Населення — 222 тис. осіб (2019). Площа міста — 7268 га.
До 2018 року — центр Тернопільської міської ради. З 2018 року — центр Тернопільської міської громади.снують різноманітні версії походження назви міста. Заснування міст у Королівстві Польському та Речі Посполитій відбувалося на основі королівських привілеїв. Досить часто засновник давав місту своє ім'я. Тернопіль був заснований 

магнатом та відомим діячем Речі Посполитої Яном Амором Тарновським, відповідно назва міста походить від прізвища магнатів Тарновських і грецького скороченого закінчення -поль від поліс «місто»^[7]. У свою чергу, прізвище роду виводять з назви міста їхнього роду — Тарнова. Також на честь Тарновських названі засновані ними міста Тарнобжег і Тарногруд. Варто звернути увагу, що навіть герб Тернополя є варіантом шляхетського гербу Леліва, який використовувався Я. А. Тарновським. Від самого заснування міста, місцеве руське (українське) населення називало його - Тернопіль.^[8] 9 серпня 1944 року спеціальним указом Президія Верховної Ради СРСР змінила назву міста з Тарнопіль на Тернопіль. Також вони перейменували область з Тарнопільської на Тернопільську^[9][10].

Інше тлумачення назви має народні корені. Прийнято вважати що місцевість, де було засноване місто, називалось Терновим полем, або Тернопіллям, що в полонізованому варіанті звучало також 'Тарнополля'. З українського варіанту Тернополля — «Тернове поле» і виводять сучасну назву міста. Тернополлям місцевість називали за те, що вона довгий час була поросла терном^[11]. В зв'язку із цим у 1982 року було створено новий герб Тернополя. Замість гербу Тарновських — герб з наголошенням на «терновому походженні» — срібна п'ятипелюсткова квітка терену з насінником у вигляді червоної зірки. Але тут потрібно згадати ситуацію у Польщі, де назву міста Тарнобжег намагалися пояснити тим, що нібито там на берегах Вісли ріс терен. Можливо, що поширення цієї версії відбувалося для дефеодалізації походження назви міста, заснованого учасником війни проти Москви Тарновським.Вперше Тернопіль згадується 15 квітня 1540 року, коли польський король Сигізмунд I видав краківському каштелянові, великому коронному гетьману Янові Амору Тарновському грамоту на заснування міста та володіння землею навколо нього. Протягом двох років відчутно укріпив його, зробивши сторожею Поділля і Червоної Русі^[14]. Тоді розпочалося будівництво замку, який у перебудованому вигляді зберігся до наших днів.
Поселення на території Тернополя були і до заснування міста. На його околицях, зокрема, виявлено сліди стоянок первісних людей, тому припускають, що територія міста була заселена вже в Х тис. до н. е.З 24 серпня 1991 року Тернопіль — центр Тернопільської області у складі України.

3 квітня 2004 року в Катедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці Тернополя відбулася архієрейська хіротонія Преосвященного владики Василя Семенюка — єпископа-помічника Тернопільсько-Зборівського (головний святитель — Блаженніший Любомир, співсвятителі: Преосвященний владика, Єпарх Тернопільсько-Зборівський Михаїл Сабрига та Преосвященний владика, Апостольський візитатор для українців греко-католиків Італії, Прокуратор Верховного архієпископа в Римі Гліб Лончина.^[32]
2010 року Інститут проєктування міст «Дніпромісто» розробив Генеральний план Тернополя на період до 2031 року. Згодом головний містобудівельний документ затвердила Тернопільська міська рада.
Згідно Постанови Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року № 184-VIII у місті відзначалося 475-річчя першої писемної згадки про Тернопіль на державному рівні^[33].